Вхід

Пошук

Кондратюк Д.А.


Старший оперуповноважений сектору кримінальної міліції в справах дітей Деражнянського РВ УМВС України в Хмельницькій області
Моб. тел. 0673540866

Корисні посилання

Посилання

Сайти шкіл району

Календар

«  Жовтень 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Свята України

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Погода

Божиківці 

maps

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 155

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

...

Учительська світлиця




Єдина Країна! Единая Страна!
Четвер, 18.10.2018, 15:50
Вітаю Вас Гость | RSS

Божиковецький НВК
Головна | Реєстрація | Вхід
Знамениті випускники


Нашу школу закінчили учні, які стали видатними особистостями:
Прилюк Дмитро Михайлович - письменник,
доктор філологічних наук, професор.
Борис Степанович Олійник - начальник Південно-Західної залізниці
Василь Iванович Корчовий 
- скульптор, член Національної Спілки художників України
Чайковський Михайло Євгенович - кандидат наук, ректор Хмельницького  університету соціальних технологій «Україна»

Неліпа Дмитро Васильович - доктор наук,  доцент кафедри філософії Київського Національного університету ім. Т.Г.Шевченка

Прилюк Дмитро Михайлович народився 8 листопада 1918 року в с. Божиківці  в селянській сім'ї.

      Закінчив школу в 1937 році, інститут журналістики у Харкові в 1941. Учасник Великої Вітчизняної війни. Працював кореспондентом, заступником редактора та редактором полтавської, вінницької та київської обласних газет, редактором газети "Колгоспне село". Доктор філологічних наук, професор. Був деканом факультету журналістики, завідуючим кафедрою теорії і практики радянської преси Київського університету \1965-1982рр.\.Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ст., Трудового Червоного прапора та медалями. Член КПРС.

     Автор збірок нарисів "Уроки" \1956р.\,"Здорові будьте, люди" \1960р.\,"Село на нашій Україні" \1961р.\, "Шукачі скарбу", збірок гуморесок та фейлетонів "Дозвольте запевнити" \1958р.\," "На здоров'ячко!" \1962р.\, "Давні знайомі" \1964р.\;книжки балад і сказань "Вічність" \1964р.\; книжки балад у прозі "Одвічне" \1967р.\; збірки оповідань для дітей "Безсмертя батьків" \1970р.\; романів "Де ти, доле?", "Повноколосся" \1977р.\, повістей "Село, а в ньому люди" \1976р.\, Земносили" \1979р.\,"Ми були молоді" \1980р.\, журналістикознавчих праць "Мистецтво писати" \1969р.\, "Теорія і практика журналістської творчості"\1973р.\,"Спостереження і дослідження фактів журналістом"\1974р.\, збірки оповідань "Кохання не залишу" \1980р.\,циклу повістей "Відгомін", "Ми були молоді","Благовіст","Журба",\1979-1983рр.\. У перекладі російською мовою вийшли збірки публіцистики "Село на нашій Україні" \1982р.\ і повістей "Сідини юних" \1987р.\. За цикл нарисів, надрукованих у газеті "Сільські вісті", удостоєний Республіканської премії ім. Я.Галана \1976р.\ Член СП СРСР з 1985 р.       Помер 22 вересня 1987 року. 


 

Борис Степанович Олійник народився в 1934 році в селі Божиківці Деражнянського району Хмельницької області в сімї вчителів.  До 1941 року сімя Олійника була евакуйована в Саратовську область, де Борис закінчив 3 класи.  В 1944 році Олійники повернулися в с. Божиківці. Тут хлопчик навчався в середній школі до 1951 року, а в 1952 році закінчив Женишковецьку середню школу Віньковецького району Хмельницької області. Після закінчення школи вступив до Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту, який успішно закінчив у 1957 році. Працював черговим по станції, начальником станції, заступником начальника, начальником Жмеренецького відділку Південно-Західної залізниці. З 1980 року по 1.10.1999 року займав посаду начальника Південно-Західної залізниці.

Обирався народним депутатом УРСР(1981-1990рр.) та України (1991-1994рр.). За сумлінну працю нагороджувався орденами Трудового Червоного Прапора та Знаком пошани, багатьма медалями. Батько двох дітей Володимира та Ольги.    Борис Степанович Олійник трагічно загинув 1.10.1999р.


        Василь Iванович Корчовий    народився  23 травня 1962 року в селі Божиківці.

Батьки його, нинішні пенсіонери Іван Іванович та Ганна Олександрівна, працювали на місцевому крохмальному заводі і не мали відношення до мистецтва.

      У родині вважалося, що свої творчі нахили Василь успадкував від діда по матері Олександра Корчового, який займався  різьбярством по дереву, грав на різних музичних інструментах, викладав у Божиковецькій школі трудове навчання.

     Відмінник у школі та армії, найкращий серед місцевих художників у 1983 році вступив до Київського державного художнього  інституту.

     24 червня 1989 року Василь Корчовий захистив „на відмінно” дипломну роботу – постать Мікеланджело вмармурі. Того ж року вступив у Спілку художників України, отримав державне замовлення  на пам’ятник загиблим у роки  Великої Вітчизняної війни на Черкащині.

       У 1997 році  отримав серйозне замовлення на виготовлення трьох скульптур для фойє Національної філармонії України, яка тоді перебувала на реставрації – Амура для фонтану та Орфея  і Єврідіки.

     Скульптури Василя Корчового – це милування природою і витворами старих майстрів: Ярило, Великий блазень, Жіночий портрет, Дана, Прія, Ангел з квітами, Клоун, Амур з виноградом, Купальниця та ін.


ЧАЙКОВСЬКИЙ МИХАЙЛО ЄВГЕНОВИЧ

Ректор Хмельницької філії Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», кандидат педагогічних наук, доцент, майстер спорту – «чорний пояс» з традиційного карате-до, Заслужений тренер України, голова Подільського товариства ім..Г.С.Сковороди.
Сьогодні живе та працює в місті Хмельницькому, а народився у селі Божиківці 15 грудня 1963 року. Після закінчення Божиковецької школи вступив до Вінницького державного педагогічного університету ім..М.Коцюбинського та здобув там спеціальність вчителя історії та природознавства.

Свою трудову діяльність розпочав у 1983 році, працював і токарем, й інженером, і комерційним директором на підприємствах Харкова та Хмельницького. З 1998 року – керівник Хмельницького представництва, а з 2005 року і до сьогодні працює ректором Хмельницького інституту соціальних технологій вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна».
Вагомий внесок В.Є.Чайковський зробив і в розвиток дистанційної освіти на Хмельниччині. За короткий термін тут створено і діють 14 локальних центрів дистанційного навчання.
Ще у рідній Божиковецькій школі Михайло Євгенович активно займався фізичною культурою та спортом, захоплювався стрільбою, футболом, волейболом, лижним спортом, настільним тенісом. Неодноразово ставав переможцем районних та обласних спартакіад.
У 1990 році Михайло Євгенович стає першим на Хмельниччині майстром спорту з карате-до. З 1998 року – тренер-методист Подільського центру традиційного карате «Пересвіт».

У 2002 році Михайло Євгенович підготував заслуженого майстра спорту України міжнародного класу Володимира Пуча, чемпіона світу з традиційного карате-до та 5 майстрів спорту України. У 2003 році отримав почесне звання «Заслужений тренер України» .
М.Є.Чайковський за свою діяльність неодноразово нагороджений, став відмінником освіти України, має звання вчителя-методиста, за наукову діяльність отримав знак МОН «Петро Могила», за громадську діяльність був обраний «Людиною року», у 2004 році став лауреатом Премії ім..Я.Гальчевського у номінації «За освітню діяльність», за розвиток освіти в регіоні відзначений Хрестом пошани «За духовне відродження».


Михайло Євгенович Чайковський написав цікаву статтю про історію села -  "Божиківці. Під покровом святої Параскеви"/_tbkp/bozhikivci_istorija_paraskevi.docx


 

Неліпа Дмитро Васильович  народився 3 травня 1980 року в с. Шелехово  Деражнянського району. З відзнакою закінчив у 1997 році Божиковецьку ЗОШ і вступив на філософський факультет Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. У 2002 році з відзнакою закінчив університет і вступив до аспірантури і вже у 2005 році достроково захистив дисертацію, кандидат наук.

За час роботи у 2001-2005 роках редактором 1-ї категорії служби інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади при Національній бібліотеці України і одночасно в 2002-2005 роках навчаючись в аспірантурі Київського національного університету імені  Т.Г. Шевченка, здобув грунтовні знання і досвід з шляхів вирішення проблем як державного, так і регіонального розвитку. 

З вересня 2005 року по теперішній час працює в Київському національному університеті ім. Т.Г.Шевченка, пройшовши шлях від ассистента і доцента до заступника декана філософського   факультету. 


З більш детальнішою інформацією пр Неліпу Д.М. можна познайомитися за посиланням/_tbkp/nelipa_dmitro_vasilovich_narodivsja_03.doc

 


             Цікаву статтю про Неліпу Дмитра написав директор школи Сосідко В.І., яку було надруковано в   районній газеті:

                                  НАУКОВЕЦЬ З ШЕЛЕХОВА
В середині 90-х років, щосуботи і неділі в зимову пору можна було спостерігати на вулицях Деражні рано-вранці зграйку дітей, в основному хлопчики, в супроводі вчителя. Це з Божиковець приїхали на предметну олімпіаду. Серед школярів привертало увагу чорняве симпатичне хлоп'я з допитливими очима. Це була перша демонстрація за межами школи знань, умінь і навичок хлопчика з с.Шелехова - Неліпи Дмитра Васильовича, учня Божиковецької середньої школи. Дуже швидко його стали шанувати за знання, комунікабельність. Вчителі Деражнянщини знали, якщо Діма є на олімпіаді, то перше, а в крайньому випадку призове місце, він собі забезпечить. Мало людей пам'ятають сьогодні, як нелегко йому було здобувати знання. Кожен день потрібно було долати в Божиківці по 7 км. в обидва боки, то пішки, то на велосипеді, або добиратися попутнім транспортом. При цьому потрібно було добре підготуватися до уроків, щоб приємно здивувати вчителів, однокласників та й вдома часто чекала його чоловіча робота, необхідно було допомагати мамі, бабусі. Часто говорять, що час пройшов, коли можна створити кар'єру без протекції, грошей, але життєвий шлях Неліпи Д.В. спростовує цю тезу. Феноменальна пам'ять, надзвичайна працелюбність, приємна вдача, вміння спілкуватися з людьми дали можливість йому одержати високі знання в Божиковецькій середній школі, які відзначені Золотою медаллю.
Пам'ятаю Діму, коли він закінчував школу, дещо розгубленим, коли стояло питання про дальше продовження навчання. Дмитро обрав Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка факультет політології. І ось нічний дзвінок: «Я поступив!». Всі, хто вірив в нього, з полегшенням зітхнули, були раді, що він поступив в найпрестижніший вуз України, тим самим він підтвердив глибину своїх знань, авторитет школи. Ніхто не мав сумніву, що юнак буде в числі найкращих студентів, тому що знали його можливості. І, дійсно, впродовж навчання в вузі він навчався лише на «відмінно», успішно подолав новий бар'єр, поступивши в аспірантуру. Дмитро - аспірант, староста групи. Він занурився в наукову роботу, особливо його цікавить тема соціального партнерства. Наполеглива праця увінчалася достроковим написанням і захистом кандидатської дисертації. Вчена рада університету запросила його на викладацьку роботу і заключила з ним контракт.
Дмитро Васильович весь у роботі зранку до вечора. А ще йому таланить, що на його життєвому шляху зустрічаються чесні, порядні люди, які допомагають його життєвому становленню. Талановита, працьовита людина, якою є Неліпа Д.В., завжди має перспективу. Ось він вже доцент, виконує обов'язки завідуючого кафедрою. А сьогодні на третьому поверсі Червоного корпусу університету ім. Т.Г.Шевченка можна прочитати табличку з написом «Заступник декана філософського факультету університету Неліпа Д.В.», одного з найдавніших, найавторитетніших факультетів України з потужним пластом наукових традицій, де працюють десятки талановитих вчених з світовим ім'ям.
Він проводить велику роботу по функціонуванню Хмельницького земляцтва міста Києва.
Стрімка кар'єра, звабливе життя не зіпсувало Дмитра Васильовича, він як і був, так і залишився простою, приємною, чемною людиною, яка охоче спілкується з односельцями, ровесниками, шанобливо ставиться до своїх колишніх вчителів, цікавиться життям своєї малої батьківщини.
Дмитро Неліпа - гідний приклад для наслідування підростаючого покоління. Тільки завдяки своїй працьовитості, наполегливості, вмінню вчитися він став тим, ким є сьогодні.
Це лише початок біографії молодої людини. Всі хто знають його вірять, що продовження буде тріумфальним, адже йому лише 29...
Я дуже хочу, щоб цю замітку обов'язково прочитали ті хлоп'ята і дівчатка, які лише починають свій шлях у велике життя.

Про майбутнє треба думати вже сьогодні. В народі кажуть: „ Важко в навчанні - легко в житті". Людина завжди повинна рухатися вперед. Не бійтеся іти повільно, а бійтеся стояти на місці. І ще... бережіть час - його за гроші не купиш. Запам'ятайте, що в житті ніщо само не дається.

                                                                                      


Тисячі випускників школи працюють по всій Україні та багатьох куточках планети. Вони відрізняються від інших працьовитістю, порядністю, відповідальністю за доручену справу, шанобливим ставленням до своєї школи.

 


Copyright MyCorp © 2018